Правила життя у вулику.
Ледарі та прокрастинатори часто можуть чути на свою адресу наступну фразу: "сидиш, байдики б'єш — справжній трутень!". Але замість того, щоб піти зайнятися справами, вони замислюються: а навіщо потрібні трутні, якщо вони нічого не роблять? Адже в природі не буває безглуздих рішень, інформує Ukr.Media.
Для початку скажемо, що трутень — це бджола чоловічої статі, і він дійсно не працює. У нього немає хоботка, щоб збирати їжу, він не доглядає за підростаючим поколінням. Цей дармоїд ще й жере в рази більше, через що його розміри перевищують габарити робочої бджілки вдвічі. Може, він хоч захищає вулик, як справжній чоловік? Ні, адже в нього навіть жала нема. Коротше кажучи, нероба і марнотратник життя — ось хто такий трутень.
Але не поспішайте називати його марним. У трутня теж є таланти! Він прекрасно літає, має шикарний для бджоли зір та нюх. Навіщо йому це все? Для свого головного призначення — розмноження! Адже єдиний шанс зустрітися з королевою — побачити і наздогнати її раніше за інших. А завдання це непросте! В одній сім'ї живе кілька сотень Дон Жуанів, і кожен змагається за лапки і серце монарха.
Втім, достаток залицяльників для королеви — величезний плюс. Вони не тільки підтримують її жіночу самооцінку на висоті, але й забезпечують безпеку. Кортеж із трутнів приховує її величність від очей хижаків під час шлюбного льоту. Створити потомство і стати здобиччю замість королеви — ось призначення всього чотиримісячного життя ледаря. Його подальша доля трагічна: як тільки закінчиться заповітне побачення, він миттєво покине цей світ з почуттям виконаного обов'язку.
Причому природна смерть — найгуманніша кончина для трутня. Адже в усіх інших випадках його прикінчать працьовиті бджілки. Вони мстяться за весь з'їдений мед і години неробства сповна. Спочатку трудяги безжально відганяють трутнів від стільників з медом. Ослаблених з голоду чоловіків маленькі бджоли без труднощів виставляють з вулика на холодну і голодну смерть у кращих традиціях Спарти.
Тож закони вулика прості настільки, наскільки й суворі — якщо ти не приносиш користі, то маєш померти.
