Автор фото, Australian Red Cross Lifeblood
Підпис до фото, Гаррісон та його онук Трей
В Австралії помер один із найпродуктивніших донорів у світі. Його плазма врятувала життя 2,4 млн немовлят, оскільки в ній містився рідкісний імуноглобулін (anti-D), який використовують для створення особливої сироватки. Її вводять вагітним із негативним резус-фактором, щоб не допустити резус-конфлікту матері та дитини.
Джеймсу Гаррісону, якого в Австралії називали “чоловік із золотою рукою”, було 88 років. Він помер уві сні в будинку для літніх людей в Новому Південному Уельсі 17 лютого, але про його смерть сім’я повідомила лише сьогодні.
Служба крові Австралійського Червоного Хреста в некролозі Гаррісону написала, що він вирішив стати донором у 14 років після того, як йому робили переливання крові під час серйозної операції на грудній клітці.
Він почав здавати плазму крові, коли йому було 18, і продовжував робити це кожні два тижні, доки йому не виповнилося 81. У 2005 році він встановив світовий рекорд за кількістю пожертвуваної плазми – і залишався найпродуктивнішим донором до 2022 року, доки його рекорд не побив чоловік зі США.
Дочка Гаррісона, Трейсі Меллоушип, розповідає, що її батько був дуже гордий тим, що врятував стільки життів – без болю і без будь-якої шкоди для себе.
“Він завжди казав, що це не боляче, і життя, яке ти рятуєш, може бути твоє власне”, – згадує вона.
І вона сама, і двоє онуків Гаррісона отримали сироватку, створену на основі плазми його крові.
“Це робило [Джеймса] щасливим: чути про численні сім’ї на зразок нашої, які продовжували існувати завдяки його доброті”, – каже Меллоушип.
Автор фото, Getty Images
Підпис до фото, Гаррісон у 1992 році. На цьому фото він здає кров 537-й раз
Уколи сироватки антирезус імуноглобуліну (також відомого як anti-D) запобігають розвитку гемолітичної хвороби плода та новонародженого (ГХН). Вона розвивається через несумісність крові матері та майбутньої дитини, коли у матері негативний резус-фактор, а у дитини позитивний.
Імунна система вагітної жінки сприймає компоненти крові ембріона як чужорідне тіло та виробляє антитіла, які його атакують. Це може серйозно нашкодити здоров’ю дитини, спричинити серйозну анемію, серцеву недостатність і навіть смерть.
Поки в середині шістдесятих вчені не розробили ці ліки, кожне друге немовля з ГХН помирало.
Досі невідомо, чому кров Гаррісона була настільки насичена цими імуноглобулінами. Деякі дослідження припускають, що це може бути пов’язане з переливанням крові, яке йому зробили у підлітковому віці.
Таких донорів в Австралії трохи менше 200, вони допомагають близько 45 000 матерям та їхнім дітям щороку – це дані Служби крові Австралійського Червоного Хреста.
Служба у співпраці з Інститутом медичних досліджень імені Волтера та Елізи Гол працює над лабораторним отриманням антирезус імуноглобуліну, реплікуючи імунні клітини та клітини крові Гаррісона та інших донорів.
Вони сподіваються, що одного разу лабораторно створений імуноглобулін зможе допомогти вагітним жінкам у всьому світі. Девід Ірвінг, директор із досліджень Служби крові, називає створення нової терапії пошуком священного Грааля.
За його словами, їм не вистачає регулярних донорів, у яких, як у Гаррісона, необхідні антитіла присутні в крові в достатній кількості.
