0
Нас нерідко намагаються переконати у тому, що «жити довго і щасливо» можна тільки у казках. А у реальному житті таке явище, як щаслива пара, являє собою настільки складну головоломку, що простіше зробити висновок, ніби нічого подібного не може бути. Життя сповнене змін і непередбачуваних обставин, і будь-яка випадковість може розпочати сімейну кризу.
Більше свободи
Невпевненість і страхи стримують свободу всередині пари. Потрібно давати собі і одне одному дедалі більше свободи у прояві, розмовляти і промовляти свої страхи, тривоги, образи. Ставити запитання на кшталт: «Я це зрозуміла так, а що ти мав на увазі насправді?», коли щось не подобається. Говорити, а не замовчувати, мовляв, нехай самостійно здогадається. Коли коханий сигналізує про те, що йому щось не подобається, прислухатися і теж промовляти. Це — основа свободи у стосунках. Домовлятися, експериментувати, довіряти.
Щирість у вираженні потреб
Безліч конфліктів у парі народжується з очікування, що інший вміє читати думки, самостійно про щось здогадається, зробить те, що хочеш, і так, як хочеш, ніби він екстрасенс. Втомилися натякати? Скажіть відверто. А говорити треба чітко і спокійно, з повагою до іншої людини про свої потреби, не вимагаючи, як і не маніпулюючи, — це мистецтво. Це навичка, якій потрібно окремо вчитися, між іншим. Рідко кому настільки пощастило з батьками, що вони могли спокійно говорити про те, чого хочуть. У психологів навіть є смішна фраза у відповідь на питання «Як мені йому про це сказати?» — «Словами через рот».
Сваріться без звинувачення і образ
Сварки трапляються у будь-якій парі. У них є кілька суто практичних сенсів — скидання напруги, розрядка обстановки, можливість проговорити все те, що стримувалося досі через страх образити або просто замовчувалося чомусь. А ще сваряться для виходу зі злиття. Так, у парі ми іноді зливаємося одне з одним, це на деякий час дарує ейфорію, а тоді починає сильно заважати, обмежувати. Ми припиняємо бути автономними особистостями, які щодня роблять вільний вибір бути разом та перетворюються на один зліплений пельмень, який кудись летить. А щоб вийти зі злиття знову у партнерство, пари влаштовують одне одному невеликий струс.
Головне правило під час сварок — ніколи не звинувачувати і не обзивати. А якщо вдалися до цього, то одразу вибачайтеся і уточнювати: «Ні, звичайно, я погарячкувала, вибач, я хотіла сказати ось це». Звинувачення автоматично ставлять того, хто звинувачує, у позу жертви, його опонента — у позу агресора, тож вони починають залучати когось третього у гру за Карпманом на роль рятівника. А це ось зовсім погані гри, деструктивні. Щойно почалися звинувачення з будь-якого боку, потрібно виходити з конфлікту. «Поговоримо пізніше, давай заспокоїмося і потім обговоримо». Піти погуляти, подихати, помолитися, подзвонити подрузі, подивитися фільм, піти на пробіжку або у спортзал і лише потім повернутися до розмови — але обов’язково повернутися. Не замовчувати. Промовляти свої почуття, говорити про себе. І намагатися зрозуміти, а що з ним, з коханим. Питати його — а як він, що з ним, що він думає, чому так думає і чому у нього ось таке відчуття. І спростовувати точно помилкове. «Мені здається, ти мене не кохаєш!» — «Ти помиляєшся, я кохаю тебе».
Особистий час і простір
У кожної людини має бути також свій особистий час і простір, свої заняття, свої захоплення, свої друзі. Якщо все-все спільне, то це злиття і співзалежність. У таких відносинах немає розвитку кожної людини як особистості і немає розвитку відносин, вони будуть бігати по колу, поки не почнуть задихатися. Якщо все підпорядковується тільки волі одного члена родини, то це диктатура, відносини теж довго не протягнуть і не будуть щасливими ні для кого, крім диктатора. А коли обидва живуть ще й своїм повноцінним життя, то їм є що розповісти одне одному, у парі більше обміну і жива динаміка відносин. І у цьому є повага одне до одного.
Від посмішки стане всім світліше
Сміх — найздоровіша форма психологічного захисту. Гумор об’єднує, допомагає пережити труднощі, знімає напругу, попереджує сварки.
Це теж навичка, яку потрібно тренувати. Легше ставитися до життя, дивитися з добрим гумором на багато речей, а іноді просто у відповідь на психоз коханого посміхнутися з любов’ю: «Як я тебе розумію». І не знецінювати іншого, безумовно. Чути одне одного і тренувати гумор щодня. Інакше без гумору не вижити, з глузду з’їхати можна! І саме спільні жарти та почуття гумору формують у парі ту саму секретну мову, яка робить закоханих щасливими.
