Відповідь на це питання зазвичай починається зі згадки про те, що в Україні відсутній ключовий елемент інвестицій, а саме фондовий ринок. Мало хто з українців розуміє вагомість цього аргументу, бо неможливо оцінити те, з чим незнайомий.
Фондовий ринок — це система торгівлі цінними паперами (акціями, облігаціями, деривативами тощо), яка забезпечує взаємодію між інвесторами (приватними особами, компаніями, фондами) та емітентами (компаніями, що ведуть бізнес-діяльність та випускають цінні папери).
Мова про те, що, офіційно, фондовий ринок існує, є державний регулятор і профільні закони, та він настільки слабко розвинений, що не дає можливості компаніям залучити інвестиції з “ринку”, тобто від приватних, професійних чим інституційних інвесторів.
Відсутність повноцінного фондового ринку в Україні значно ускладнює інвестування для приватних осіб, обмежуючи їхній вибір ліквідних активів і змушуючи шукати альтернативи на міжнародних ринках.
Та інвестувати все ж можливо — це потребує додаткових знань, підготовки та готовності брати на себе ризики вищого рівня.
У що є можливість інвестувати в Україні?
З метою збереження заощаджень. Тобто, з низьким рівнем ризику і відносно низьким рівнем дохідності приватні особи можуть в поточному стані розмістити свої кошти (інвестувати) у:
- Банківські депозити (низькі ставки в іноземній валюті, ставки в гривні регулюються ставкою рефінансування НБУ значно більше, ніж попитом на кредитний ресурс)
- ОВДП (низькі ставки в іноземній валюті; ставки в гривні визначаються директивно державою, трохи вищі за депозитні). Штучно створений державою як безризиковий і з унікальною податковою преференцією.
- Купівля золота, коштовностей чи інших фізичних активів – відсутність вільного (позабанкового) ринку обігу визначає, що ці активи відносять до традиційного способу збереження капіталу.
З метою отримання доходу від зростання вартості активу (ціни) в майбутньому. Для порівняльного аналізу та оцінки потенційних об’єктів інвестування (активів) застосовують три “базових” параметри:
- ризик втрати інвестиції повністю;
- ліквідність – здатність бути швидко проданим або конвертованим у грошові кошти без втрати вартості;
- дохідність, у % річних – обраховується скільки доходу може бути отримано за період 1 рік у відсотках від суми інвестиції. Український ринок має виражені особливості, згадану низьку розвиненість фондового ринку, валютні обмеження та нестабільну макроекономічну ситуацію.
Приватним особам в Україні доступні такі інвестиційні активи:
- Інвестування у нерухомість – класичний варіант для довгострокового збереження капіталу. Потребує великих вкладень і зараз суттєво втратив свою ліквідність (за дуже обмеженим переліком винятків).
- Вкладення в іноземні ринки – через міжнародних брокерів, що дає доступ до акцій, ETF та облігацій. Валютні обмеження НБУ створюють складнощі з виводом коштів та інвестуванням в такі активи.
- Криптовалюти – дуже ризикові, але можуть дати високий прибуток. В Україні відсутня регуляція їх обігу, та їх природа як активу присутня в правовому полі.
- Прямі інвестиції в бізнес – наприклад, через венчурне фінансування або партнерство. Притаманні високі ризики через економічну нестабільність та відсутність професійних “керуючих” інвестиціями і низька ліквідність.
В Україні “Прямі інвестиції в бізнес” стали вимушеною альтернативою і замінником інструментам фондовому ринку (акції, облігації).
Ефективне і кероване (з точки зору ризиків втрати суми інвестицій та отримання доходу) розміщення інвестицій як “прямих” потребує наявності “керуючих інвестиціями”, бездоганної судової системи, наявності в суспільстві поваги до підприємців, недоторканості приватної власності та “культури інвестора”.
Більш-менш розвиненим в Україні є інфраструктура “пошуку” стартапів для залучення приватних інвесторів з метою “синдикативного” / “пулового” розміщення коштів (інвестицій) в обмін на частку корпоративних прав, з розумінням ризиків, згоді на відсутність забезпечення активами цих інвестицій і нерозумінням терміну розміщення з причини низького розвитку фондового ринку. Для “виходу” (exit strategy) з “прямих” інвестицій в бізнес в Україні є варіанти продаж своєї частки іншому інвестору чи угода M&A (злиття і поглинання). Приклади реалізації венчурної стратегії з зростанням оцінки вартості (капіталізації) стартапу і проведенням наступних “раундів” залучення інвестицій в більшості своїй пов’язані з виходом стартапів на зовнішні інвестиційні ринки, за межами України або залученням іноземних професійних інвесторів (інвестиційні фонди).
Останні 2-3 роки в Україні почали з’являтися професійні учасники ринку капіталів, які беруть на себе зусилля з формування і забезпеченню “культури інвестора”, а саме: відповідальність за пошук і підбір бізнес-проєктів, залучення і структурування інвестицій, контроль за цільовим використанням та ефективністю роботи коштів і дотриманням умов сплати частки прибутку (дивідендів) інвесторам. Ця тенденція дає впевненість, що українці найближчим часом зможуть не тільки інвестувати, а і отримувати дивіденди та “виходити” зі своїх інвестицій з прибутком.
