«Шаленка» у собак: чи небезпечна така поведінка і що воно означає?
Собачі «шаленки» — одна з безлічі прикольних фішок, які роблять наше життя з чотирилапими друзями таким особливим, інформує Ukr.Media.
Наш собака періодично перетворюється на скажену лань — вона носиться по будинку як ненормальна, зносить усіх на своєму шляху, врізається в меблі. Найчастіше це відбувається вечорами, годині о дев'ятій чи десятій, хоча іноді така казка нападає на неї і під час прогулянки. Триває напад біганини недовго, буквально пару хвилин, але виглядає страшненько. Що ж це таке? Це взагалі нормально для собаки так бігати?
Я розумію здивування власників, коли вони бачать, як їхній собака, зазвичай спокійний і врівноважений, раптом починає носитися по кімнаті з неймовірною швидкістю. Спина округлена, круп підібганий, язик висунуто, очі широко розплющені — справжній біс! Рухається собака так стрімко, ніби за ним женеться зграя вовків, не помічаючи перешкод на своєму шляху. Зрозуміло, перша думка: «Господи, та в неї кукуху геть-чисто зірвало!»
Зумі чи фрапси
Насправді з "кукухою" у собаки все гаразд. Це кумедне явище називається «зумі» (Від англ. Zoomie) або, більш науково, FRAP (Frenetic Random Activity Period) — «період гарячкової випадкової активності». Ще його називають «періодом скаженої активності», просто «шаленкою». Шаленки — раптові сплески енергії у тварин, під час яких вони починають хаотично бігати, стрибати та іншим чином виявляти «випадкову активність».
Шаленки — якщо хочете, називайте їх зумі або фрапси — можна бачити і у собак, і у кішок. В останніх, до речі, вони часто виникають після відвідування туалету — така, свого роду, "какашкофорія". Сплески спонтанної активності трапляються не тільки у домашніх вихованців: вчені відзначають схожі прояви у різних тварин, від маленьких тхорів до величних слонів. Навіть у кроликів є свій особливий варіант такої поведінки, що одержав назву "кролячі бінки".
Та що там кролики! Стенлі Корен, аналізуючи це явище, проводить паралелі з емоційними сплесками у маленьких дітей: «Коли ми оголошуємо малюкам про щось радісне, наприклад про приїзд коханої бабусі, вони починають радісно носитися по кімнаті, розмахуючи руками і захоплено верещать. Щось подібне буває і у дорослих, які теж періодично відчувають непереборне бажання співати, танцювати чи просто спонтанно рухатися.
Що за звір — шаленка?
Професор Марк Бекофф, відомий пристрастю до «громадянських досліджень», разом зі своїми студентами вивчив майже 200 випадків спонтанної активності, спостерігаючи за природною поведінкою собак у звичних їм місцях — на майданчиках для вигулу та у громадських парках. У ході цього дослідження його командою було проаналізовано 156 епізодів. Бекофф цікавився різними характеристиками собак, від породи та віку до особливостей їхнього характеру.
Дослідження принесло безліч цікавих знахідок. Наприклад, молоді собаки до року демонстрували активнішу та тривалішу гру, але дорослі вихованці не відставали, якщо їм надавалася така можливість. Дивно, але стать собаки ніяк не впливала на частоту та інтенсивність "шаленки" — собаки були однаково активні.
Дослідники відзначили, що собаки з різним темпераментом виявляли "шаленку" однаково часто. Навіть ті вихованці, які зазвичай віддавали перевагу спокійній прогулянці на самоті, могли раптово перетворитися на активних учасників спалаху групового божевілля. Деякі собаки брали в пащу іграшки, наче запрошуючи інших приєднатися до веселощів.
Тривалість «шаленки» варіювалася у різних собак. Одні могли гасати до повної знемоги, інші зупинялися, помітивши щось цікавіше. Причини закінчення активності також були різними: втома, втрата інтересу чи поява нового об'єкта уваги.
Дослідження дозволило зробити важливі висновки про природу "шаленки". На думку Бекоффа, це не просто виплеск енергії, а спосіб самовираження та отримання задоволення. Раптові сплески активності, всупереч поширеній думці, не є ознакою будь-яких проблем із психічним здоров'ям, а навпаки, свідчить про добробут вихованця.
Чому і коли виникає?
Очевидно, періоди спонтанної активності в сучасних собак частково пов'язані з інстинктивною поведінкою, закладеною на генетичному рівні. Є думка, що предки собак використовували подібні сплески енергії для ухилення від хижаків чи гонитви за здобиччю. Згодом ця поведінка трансформувалася в суто емоційну форму, характерну для домашніх тварин.
«Шаленки» у собак можуть бути спричинені різними факторами. Це і просте емоційне збудження побачивши господаря після довгої розлуки, і радість від зняття обмежень (наприклад, після купання чи стрижки), і навіть легке напруження чи стрес. Особливо часто така поведінка спостерігається у молодих тварин, що робить її своєрідним показником молодості та енергійності.
З віком частота появи «шаленок» зазвичай знижується, що пов'язано, мабуть, із загальним дорослішанням тварини та зміною її енергетичних потреб. Однак багато собак зберігають цю особливість і будучи вже дорослими, що в жодному разі не є приводом для занепокоєння — якщо, звичайно, поведінка залишається в рамках нормальної.
«Шаленки» дуже заразливі. Якщо в групі з кілька собак одна починає таку активність, інші з великою ймовірністю приєднаються до неї, створюючи кумедне видовище цілої зграї «збожеволілих» тварин з дикими очима.
У деяких порід собак «шаленки» бувають частіше, ніж в інших — найімовірніше, це пов'язано з їх темпераментом та загальним рівнем активності. До таких порід відносяться, наприклад, мисливці та пастухи, відомі своєю енергійністю. Однак це не означає, що "шаленки" можуть демонструвати тільки активні собаки — свого часу я спостерігала, як наша догиня із задоволенням носилася по квартирі, збиваючи все, що траплялося на дорозі.
Тривалість таких нападів зазвичай невелика, лише 1-2 хвилини. Після цього тварина раптово заспокоюється, плюхається на підлогу і просто важко дихає, ніби нічого особливого не сталося. Важливо підкреслити, що, незважаючи на хаотичність рухів, «шаленка» не є ознакою будь-якого психічного розладу — це абсолютно нормальний прояв емоцій у тварин.
Чи потрібно турбуватися?
У певному сенсі «шаленки» можна розглядати як індикатор проблем. Спостереження за такими сплесками активності може багато розповісти про психологічний стан вихованця. Наприклад, якщо вони виявляються занадто часто або, навпаки, зовсім припинилися, це може бути сигналом про необхідність змінити режим фізичної активності тварини або звернутися до ветеринара для перевірки здоров'я.
Власникам важливо розуміти, як правильно реагувати на прояви спонтанної активності. Якщо така поведінка виникає під час прогулянки, не варто намагатися наздогнати собаку: це може бути сприйняте як «підключення» до гри, що спровокує ще більш божевільну поведінку. Натомість краще постаратися привернути увагу собаки за допомогою ласощів або іграшки — хоча, за великим рахунком, можна просто дати їй перебіситися.
Забезпечення достатньої фізичної та розумової стимуляції — ключ до контролю над проявами "шаленки". Якщо вони виникають занадто часто, варто додати більш тривалі прогулянки, ігри та тренування. Вони допоможуть спрямувати надлишок енергії у потрібне русло та знизити частоту таких нападів. Вдома важливо створити безпечний простір, де вихованець зможе вільно виплескувати свою енергію без ризику отримати травму (скляні меблі там точно будуть зайвими).
А взагалі, якщо чесно, собачі «шаленки» — одна з безлічі прикольних фішок, які роблять наше життя з чотирилапими друзями таким особливим. Коли мій собака, будучи молодим, включав "шаленку", я і не думала її зупиняти. Більше того, я активно включалася в цю божевільну біганину, під'юджуючи і розпалюючи собаку. Іноді щось у квартирі страждало — та й Бог із ним. Хіба пара подряпин на підлозі чи розбита чашка не варто щастя бути живим?
Любіть своїх собак. А з рештою ми обов'язково розберемося.
