Песики, які мають вовчу кров.
Вчені досі вивчають питання походження сучасних собак. Хтось вважає їх дикими предками вовків, інші вважають, що собаки походять від шакалів, треті стверджують, що ці два види генетично далекі один від одного. Попри все це, дійсно є собаки, у яких є вовча кров. Їхній зовнішній вигляд, звички, робочі якості — все відображає схожість із вовком, інформує Ukr.Media.
Офіційно визнаних Міжнародною кінологічною федерацією (FCI) таких порід дві: вовчий собака Сарлоса і чехословацький вовчий собака (чеський влчак).
Вовчий собака Сарлоса
Ліндерт Сарлос, як справжній любитель природи і тварин, вважав, що собаки стали надто олюдненими, тому шляхом селекції німецьких вівчарок він вирішив повернути породі природні якості, щоб отримати найкращу робочу собаку. Для цього він пов'язав пса німецької вівчарки класичного прусського типу на прізвисько Герард ван дер Франзенум (Gerard van der Fransenum) із вовчицею Флері (Fleuri), прабатьками якої були сибірські вовки європейського підвиду (1932). Так з'явилася порода вовча собака Сарлоса.
Попри свій зовнішній вигляд і походження, ці собаки можуть бути хорошими компаньйонами. Вони віддані своєму господареві, до сторонніх можуть бути стримані, зазвичай такі собаки не шукають контакту з "чужими". Для сарлосів характерна вовча манера бути обережними та уникати незнайомих ситуацій.
Чехословацький вовчий собака
У 1955 році в Чехословацькій Республіці проводився експеримент: схрещували німецьку вівчарку з карпатським вовком. Це дало змогу підтвердити можливість вирощування нащадків, отриманих від собаки-батька і вовка-матері, а також від вовка-батька і собаки-матері. Історія отримала продовження, і в 1965 році був розроблений план з виведення нової породи, яка поєднувала б у собі необхідні якості вовка і кращі якості собаки. Таким чином виникла порода Чехословацький вовчий собака, яку визнали в 1982 році.
Собаки цієї породи дуже активні та витривалі, вирізняються слухняністю та швидкою реакцією. Тварини віддані своєму господареві, добре адаптуються в несприятливих погодних умовах.
Породи, не визнані Міжнародною кінологічною федерацією.
Куньмінська вівчарка
Ці собаки зовні більше нагадують вівчарку, ніж вовка. Ця порода з'явилася завдяки схрещуванню німецьких вівчарок і китайських вовкособів із провінції Гуйчжоу в Китаї в 50-ті роки минулого століття. Метою було отримати службового собаку з сильними робочими якостями. Так і вийшло: куньмінська вівчарка віддана і витривала, вона може бути відмінним охоронцем і захисником.
Єринейський вовчий собака
Стародавня порода, відома в Іспанії кілька століть і з'явилася в результаті гібридизації з вовками. Використовується як пастуший собака, з цієї причини їх іноді називають канарськими вівчарками.
Породу занесено до категорії національних порід собак Королівським кінологічним товариством Іспанії. Ще не визнана Міжнародною кінологічною федерацією, але ведеться робота з формування та визнання міжнародного стандарту породи.
Італійський вовчий собака (лупо італьяно)
Виведений на основі німецької вівчарки та апеннінського вовка. Зовні він не так сильно нагадує вовка, як наприклад, вовчий собака Сарлоса або чехословацький вовчак, але має характерні риси дикого звіра. В Італії порода охороняється державою, а її розведення суворо контролюється.
