Відьма попередила, які наслідки можуть чекати на тих, хто забере поминальну їжу з цвинтаря.
В Україні почалася Радониця 2025 – період вшанування померлих. У деяких регіонах на Проводи заведено приносити на могилу різні частування – найчастіше це цукерки, паски або крашанки. Така традиція почасти має язичницьке коріння.
Про те, що таке поминальні цукерки – навіщо їх приносять і чи можна забирати частування із собою, ексклюзивно для УНІАН розповіла харківська відьма Станіслава Дашковська.
Чи можна брати із собою поминальні цукерки на могилу померлого
Як пояснила Станіслава Дашковська в коментарі УНІАН, половина обрядів, які прості люди проводять на могилах своїх спочилих родичів, пішли з язичництва, а друга половина – з православ’я. За законами і язичництва, і православ’я ці цукерки, пиріжки жертвували жебракам, голодним людям. Натомість знедолений дякував родині та молився за покійного.
Варто зазначити, що згідно з православ’ям, душа впродовж 9 днів після смерті залишається на землі й “підчищає хвости”, які в неї залишилися. Після закінчення перших 9 днів після смерті душа метається між Пеклом і Раєм. А на 40 день на неї чекає Страшний суд, на якому буде зважено, скільки людина зробила хорошого і поганого, і після нього буде остаточно вирішено, куди вона потрапить далі – до Раю чи Пекла. У православ’ї молитви за упокій покійного мають силу до 40 днів, оскільки після Страшного суду його долю вже визначено.
Відьма пояснила, чи можна поминати покійних цукерками. За її словами, роздача цукерок і печива – це спрощена система поминання, що прийшла з часів урбанізації. Якщо ви хочете, щоб ваших родичів справді пом’янули, і цей помин був прийнятий – несіть його нужденним, а не, наприклад, колезі. Якщо людина православна, помини можна віднести до храму, оскільки залишені там продукти потім розподіляють на обіди для нужденних.
У чужих не варто брати помин, оскільки через такі ласощі часто робиться переклад – тобто негативний вплив на одну живу людину або її хворобу перекладають на іншу живу людину. Родичі бувають різні, тому деяким людям варто остерігатися помину і від близьких людей.
Якщо вам “всунули” поминальну їжу, але вся ваша сутність її заперечує, – тоді з продуктами варто розпрощатися. Помин можна залишити на безіменній могилі або на могилі свого родича.
Можете вчинити інакше – віддайте їжу, наприклад, бабусі, що стоїть біля церкви, або віднесіть її в храм на поминальний стіл, але не їжте отримані продукти.
Завдання помину одне – щоб той, хто потребує, помолився за душу покійного, але помини на 40 днів влаштовувати майже марно, оскільки становище душі не зміниться – вона залишатиметься в Пеклі чи в Раю до Судного дня.
Чому не можна забирати їжу з поминального столу
Як уже пояснювала відьма, поминки вдома існують тому, що протягом перших дев’яти днів після смерті душа закриває свої “хвости”, залишені за життя, і живі родичі запрошують її до столу. Тобто поминки можна сприймати як таке ставлення до померлого: “Ми тебе поважаємо, ми тебе пам’ятаємо, поїж і йди далі”.
Є поминальний сніданок, і це справді важливо. Така традиція прийшла у православ’я з язичництва і вкорінилася. Якщо ми забираємо якісь продукти з поминок, наприклад, коливо чи смажену рибу, то важливо з’їсти за сніданком наступного дня. Якщо ви не зможете з’їсти продукти вчасно, їх варто віддати, наприклад, якомусь бездомному, щоб він їх з’їв.
Порушення таких правил може мати негативні наслідки для людини із слабкою енергетикою. До людини з сильною енергетикою жоден біс, жоден “неспокій” не причепиться.
Якщо до людини причепилася невпокійна душа, то вона “їсть” її енергетику, людина стає сприйнятливішою до негативних впливів. Страждають внутрішні органи, починається низка проблем зі здоров’ям, часто зменшується кількість грошей, щоб людина “скочувалась” нижче і таким чином реалізується завдання – звести її зі світу “повільно і смачно”.
З цвинтаря не можна забирати те, що залишилося з поминок. Коли ми їдемо поминати родичів на цвинтарі, ми займаємося лише ними, тобто час виділено на те, щоб їх відвідати. І ми принесемо продукти та квіти, які купили їм. Тобто під час поїздки на цвинтар ми маємо принести саме те, що любив померлий. Якщо загиблому подобалася кава, варто принести йому саме каву, а не горілку.
Якщо забрати те, що ви привезли покійним, вони можуть образитись. Крім того, якщо ви виноситимете з цвинтаря улюблений продукт або напій померлого, то нібито виманюватимете його з цвинтарної території. Небіжчик може “причепитися”, а душі для існування поза територією цвинтаря потрібно багато енергії, і вона її тягтиме з того, до кого “причепилася”.
На цвинтарі слід нести те, що потім ми залишимо. Виняток – садовий інвентар. Його можна забирати додому, але в ідеалі після використання його потрібно промити з баклажки, а не цвинтарною водою.
Відьма також пояснила, що треба говорити, коли заходиш на цвинтар. У ворота завозять покійних, а живі люди заходять у хвіртку і виходять із неї. Приходячи на цвинтар, обов’язково треба говорити: “У гості прийшла”. А йдучи з цвинтаря, промовляємо: “Сама прийшла – сама пішла”.
