Чому ця порода є цінною та успішною.
Брахмани виглядають як сумні літні корівки, обвішані зайвими складками й тягарем прожитих років. Але не обманюйтеся картинками з інтернету. Брахмани — воістину епічні корови. Їм не страшні холод і спека, вони не бояться хвороб і паразитів. Вони жують суху траву й виростають до титанічних розмірів! Що ж це за порода така дивовижна, інформує Ukr.Media.
Історію брахманів розпочав індійський бик-зебу, якого 1849 року привезли до Південної Кароліни. Для довідки: зебу — це двоюрідні брати звичних сільських корівок. На відміну від наших рогатих, вони ведуть свою історію не від євразійських, а від індійських турів. Відрізнити зебу від звичайних корів дуже просто: індійці завжди з горбиком на спині, складками від шиї до передніх ніг і чомусь з сумними очима.
У оригінальних зебу крім складок ростуть великі роги. Вони також допомагають у процесі терморегуляції. Але у брахманів найчастіше проявляється комолість (відсутність рогів). А якщо роги й є, то вони схожі на невеликі ріжки звичних корівок.
Зебу сильно відрізнялися від європейського та американського поголів'я. Заморські корівки хоч і давали малувато молока, зате відмінно переносили жаркий клімат і бідну кормову базу. А це, між іншим, дорого коштує! Той самий бик, що прибув до Нового світу, єдиним основоположником усієї породи, звісно, не став, але ідею людям подав хорошу. З тих пір ввезення різних індійських корів поступово набирало обертів.
До початку 20 століття в Америку, за різними даними, привезли понад 200 голів великої рогатої худоби різних породних груп зебу: гір, гузера, нелоре, онголе та деяких інших. На їхній базі й створили брахманів. Імпортних бичків схрещували з місцевими породистими корівками м'ясного напрямку, а їхніх нащадків — знову з зебу. У 1924 році з'явилася племінна книга й розведення пішло вже офіційним шляхом.
Як кажуть самі заводчики, брахмани — це «безпрецедентна історія успіху». Порода стала однією з найбільш популярною у сухих, жарких і малородючих регіонах Землі.
Особливо порода популярна в Австралії. Там брахмани становлять більшу частину поголів'я великої рогатої худоби.
Брахмани вдало поєднали в собі всі якості предків. Від зебу тварини отримали стійкість до високих температур, а від європейських порід — до низьких. Дослідження показали, що представники породи відмінно почуваються як при морозі в −13⁰С, так і в спеку понад +40⁰С. До відома: європейські корівки сповільнюють свій метаболізм і, відповідно, вироблення молока з набором м'язової маси вже при +23⁰С.
Незважаючи на солідні габарити, брахмани неагресивні, а навпаки, скромні й сором'язливі.
Переносити високу температуру та прямі сонячні промені брахманам допомагають ті самі складочки. Зайва шкірка діє як радіатор — розсіює зайве тепло. А ще, чим більше шкіри, тим більше потових залоз! Завдяки таким особливостям навіть великі бики-брахмани вагою понад тонну можуть спокійно пастися в літній сонячний день без ризиків перегріву.
Колір шерсті у брахманів може бути різним. Але під нею буде незмінно чорна шкіра, яка допомагає коровам боротися з опіками.
До речі, про розміри. Вони у брахманів колосальні! Зебу і без того тварини немаленькі, але схрестивши їх з великими європейськими породами, селекціонери отримали м'ясну бомбу вагою до 1,2 тонни!
Брахмани не тільки здорові, але й міцні. Від індійських корів вони успадкували стійкість до кровосисних паразитів і високий імунітет до хвороб. Ну і про невибагливість не забуваємо — тут теж комбо генів працює. Від зебу рогаті взяли здатність отримувати максимум із найгрубіших і сухих кормів, а від європейців — колосальні темпи росту. Як підсумок, отримуємо чотириногого термінатора, який б'є всі рекорди росту на звичайному пасовищному кормі.
Чистокровних брахманів селекціонують заради першокласної дієтичної яловичини. Але не м'ясом єдиним: бики-виробники цієї породи використовуються для поліпшення поголів'я.
