Чому щурам не страшні коти.
Коли в будинку з'являються гризуни, багато хто сподівається на пухнастого охоронця. Але реальність розчаровує: домашній кіт часто байдуже спостерігає за зухвалими щурами, інформує Ukr.Media.
Складається враження, що сучасні шкідники втратили природний страх. Вони спокійно розгулюють навіть при людях і котах. У чому ж корінь цього нахабства?
Помилково звинувачувати тільки щурів. Основна причина криється в еволюції самих домашніх кішок. Сучасний затишок кардинально змінив їхню поведінку.
Генетичний страх у щурів нікуди не подівся. Вони, як і раніше, бояться всього незнайомого, включно з людиною і її вихованцями. Але їхня реакція на загрозу може бути несподіваною.
Застиглий щур не паралізований страхом. Він оцінює ситуацію і шукає шлях до відступу. Якщо шляху до втечі немає, інстинкт самозбереження може штовхнути її на відчайдушну атаку.
Справжня проблема — в самих котах. Багато поколінь життя в теплі та ситості притупили їхні мисливські інстинкти. Безпека і регулярне харчування зробили полювання непотрібним.
Знедолений кіт просто не розуміє, що робити зі щуром. Він може сприйняти його як дивну іграшку, а не як здобич або ворога. Спроба погратися зазвичай закінчується втечею гризуна.
Виховати щуролова з домашнього кота теоретично можливо. Ключ до успіху — раннє навчання, поки кошеня ще не остаточно занурилося в комфорт.
Розвитку мисливських навичок сприяють спеціальні вправи. Але цей процес вимагає величезного терпіння і постійної уваги з боку людини.
Досягнутий результат не буде вічним. Підтримка мисливських інстинктів вимагає регулярних тренувань. Без них кіт швидко повернеться до ледачого способу життя.
Чи варта овчина вичинки? Трудовитрати на виховання кота-крисолова величезні, а практична віддача може виявитися мінімальною.
Вибір залишається за господарем: миритися з сусідством гризунів або шукати більш надійні, хоча і менш пухнасті, методи боротьби з ними.
