Чотири речі, що ламають псам психіку.
Якщо вам здавалося, що маленькі собачки агресивніші за великих — вам не здавалося. Це підтвердили дослідження. У 2021 році в університеті Хельсінга вивчили поведінку 9000 собак. Як виявилося, розмір має значення — дрібні собаки частіше проявляли агресивну поведінку, ніж барбоси середнього та великого розміру, інформує Ukr.Media.
Але чому цей взаємозв'язок з'явився в принципі?
По-перше, тому що маленькі собачки — маленькі. Вага дрібних порід коливається від 1,5 до 5 кілограмів. При цьому вага сучасного вовка в 30-80 кілограм дозволяє припустити, що й собачі предки коротунів важили приблизно стільки ж. Ви лише уявіть: за якісь 20-40 тисяч років собаки зменшилися в 20(!) разів. Для порівняння візьмемо коня. На початку еволюційного шляху предки копитних були розміром із кішку. Щоб дорости до розмірів сучасного скакуна, їм знадобилося більше 55 мільйонів років. Мільйонів, а не тисяч!
Екстремально швидке зменшення собак, само собою, позначилося на їхній психіці. В очах дрібної собачки все навколо здається величезним і страшним просто за замовчуванням. Але від зміни габаритів сутність міні-песиків не змінилася. Вони залишилися хижаками. І поводять вони себе так, як належить хижакам — кусають все, що здається їм небезпечним.
Друга причина — ніхто не сприймає таких песиків серйозно. Зараз модно говорити про особисті кордони. Так от, у маленьких порід їх немає. Хто завгодно може їх схопити, погладити, потискати, навіть якщо пес цього не хоче. Вони фізично не можуть дати відсіч!
При цьому пес відкрито висловлює своє небажання. Собаки не кусаються просто так: перед нападом тварини всіма способами повідомляють про свій дискомфорт: відводять погляд, витріщають очі, прибирають голову, часто облизуються, тремтять, намагаються піти, напружуються, гарчать. Але всі випади піднімаються на сміх: все одно кишенькова собака жодних серйозних травм не завдасть. Єдине, що залишається нещасному бобику, від слів переходити до дії — кусати й нападати.
Третя причина — невихованість. Як самих господарів, так і вихованця. Навіть найадекватнішу дрібноту зі стабільною психікою можна зіпсувати неграмотним дресуванням або відсутністю такого. Тримати велику шалену собаку, що не слухається команд, — небезпечно. Але маленькі породи загрози для життя не несуть. А отже, переважна більшість забиває на їхнє навчання! Часом господарям навіть потішно бачити, як їхній малюк кидається кусати людей та інших собак. А що, «захисник» же!
Остання причина за списком, але не за значенням — горе-селекціонери. У великих собак нестабільна психіка — брак, що викреслює з розведення. Але на агресію маленьких порід часто закривають очі. У них немає робочих якостей як таких, вся увага заводчиків сконцентрована на екстер'єрі. Простіше кажучи, яка різниця, що у цієї собаки в голові, якщо окрас бомба!
Ось і виходить, що люди заводять мікро-барбосів тому, що вони милі й модні. Але навіть не намагаються розібратися, що ж відбувається на тому кінці повідка.
