Тунець дуже корисний для здоров’я, але тільки при розумному споживанні.
Ароматний тунець для українців є однією з найдоступніших за ціною морських риб. Найчастіше його купують в консервованому вигляді. З консерви зазвичай готують бутерброди або салат з тунця. Люди вірять, що така риба є не тільки смачною, а й дуже корисною.
Чи дійсно продукт варто додати до раціону? Про те, чим корисний і шкідливий тунець , ексклюзивно для УНІАН розповіла лікар-дієтолог, ендокринолог, терапевт, фахівець із внутрішньої медицини клініки дієтології “Самойленко” Олена Зінченко.
Чим корисний тунець для організму
Тунець – це вид морської риби, він поживний, оскільки містить не лише мінерали та вітаміни, а й багато білка. Як пояснює фахівець, у порції тунця (від 85 до 120 грамів) міститься приблизно 40 грамів високоякісного білка.
Велика кількість вітаміну D – ще один аргумент на користь тунця. Цей вітамін потрібен для здоров’я кістково-м’язової системи, забезпечення виконання імунної функції. Він позитивно пливає на психологічний стан – попереджує депресію і полегшує її перебіг.
Багато у цій рибі багато вітаміну В12, який відповідає за кровотворення і профілактику виникнення анемії. Також вона містить антиоксидант селен, що сприяє зменшенню пошкодженню клітин, покращує когнітивні функції, знижує високий кров’яний тиск.
Ще один цікавий факт про тунець – користь для серцево-судинної системи. Продукт багатий на Омега-3 жирні кислоти, які мають протизапальну дію, необхідні для профілактики атеросклерозу та функціонування мозку.
Як часто можна їсти тунець
FDA рекомендує споживати 2-3 порції на тиждень (одна порція – 85 грамів) тунця виду Skip jack і лише одну порцію риби виду Albacore. Це пов’язано з тим, що у білому тунці вищий вміст ртуті.
У чому користь тунця консервованого і як обрати якісний продукт
За словами експерта, не варто демонізувати тунець консервований – користь і шкода добре вивчені. Він універсальний, доступний і простий в зберіганні. У консерві міститься менше поживних речовин, аніж у свіжоприготовленій рибі, але вона теж корисна для раціону.
Якщо ви збираєтеся худнути, то треба враховувати більшу калорійність консервованого тунця в олії, аніж у власному соку. Крім того, в олії може зосереджуватися багато Омега-3 жирних кислот і, коли ви її зливаєте, то втрачаєте ці корисні речовини. А в консерві у власному соку збереження Омега-3 буде вищим. Ще виробники можуть додавати у страву неякісну олію.
Дієтолог рекомендує споживати тунець у власному соку. Потім у страви можна контрольовано додавати ту олію, яка справді принесе користь. З консерви можна готувати зелені салати, сандвічі чи роли з лавашем.
Також фахівець при виборі якісного продукту радить оцінити упаковку, – вона не має бути пошкодженою чи набухлою. Коли ви відкриваєте продукт, не має відчуватися різкого запаху, який “ріже очі”, до прикладу, гнильного. Сама риба не має бути пюреподібною повинна тримати форму, бути шматочками. Якщо консерва схожа на кашу, то вона несвіжа. Якщо ви взяли тунець в олії, то ця олія має бути прозорою, без муті та осаду.
Кому і чому не рекомендується їсти тунець
За словами експерта, у тунці є ртуть – це важкий метал, який засвоюється нашим організмом і нелегко з нього виводиться. Він може накопичуватися в організмі, якщо в раціоні є ртутовмісні продукти. Ртуть може пошкоджувати нерви, імунну систему та збільшує ризик виникнення серцево-судинних захворювань.
Не варто споживати тунець вагітним та годуючим мамам. Їм треба остерігатися не лише споживання тунця, а й інших продуктів, у яких можуть міститися важкі метали – вони негативно впливають на плід під час вагітності.
Альтернатива тунцю дуже проста – є багато інших видів риби, які менше живуть, аніж тунець, і тому в них накопичується за період життя менше важких металів. Можна їсти не лише іншу морську рибу, а й річкову.
довідка
Олена ЗінченкоЛікар-дієтолог, ендокринолог, терапевт, спеціаліст з внутрішньої медицини
Працює у клініці дієтології “Самойленко”. Лікарський стаж — 6 років.
Її напрямки: корекція ваги та дефіцитних станів, розробка індивідуального раціону, супровід пацієнтів з порушенням та розладами харчової поведінки, профілактика ожиріння, серцево-судинних хвороб, порушення роботи внутрішніх органів.
