Романтик із зубастим дзьобом і секретами тіла.
Ми звикли сприймати гусей як щось звичне — хазяйновиті сільські птахи, які гелготять, щойно ти ступиш на подвір'я. Але насправді ці створіння — куди складніші, цікавіші й подекуди навіть моторошні. Якщо придивитись уважно — стає ясно: сірий гусак зовсім не такий простий, як здається, інформує Ukr.Media.
Цей птах — прямий предок більшості домашніх гусей у Європі. Він сірий з хвилястими візерунками на боках, білим животиком та яскраво-оранжевими лапами і дзьобом. Висотою до 80 см, вагою — до 4,5 кг. Живе в середньому до 15 років у природі, хоча в неволі може й подовше — аж до 25.
Зимувати летить на південь Європи, у Малу Азію чи навіть до Північної Африки. Його осінні зграї в небі — велична картина. А от якщо виростити гусака в неволі, він цілком здатен прив'язатися до людини. Щоправда, інстинкт мігрувати настільки потужний, що навіть вирощений з яйця птах спробує втекти восени. Щоб цього уникнути, господарям доводиться обережно підрізати крила.
Ці птахи — справжні майстри прополки. Їдять траву, зерно, молоді пагони, не відмовляються і від дрібних безхребетних. У деяких країнах їх випускають на плантації бавовнику — рослину вони не їдять, а от бур'яни — як вакуумний пилосос. І фермеру добре, і гусак ситий.
Сірі гуси — вірні як лебеді. Вони формують пари на роки, а іноді й на все життя. Якщо один із партнерів помирає, інший може довго скорботно гелготіти, перш ніж знайде нову любов.
Цікаво, що навіть у домашньому стаді, де один самець "обслуговує" кількох самок, він усе одно має "дружину серця" — головну гуску. Решта — так, для продовження роду, але без ніжності.
Гусині інтимні подробиці — тема для окремої наукової драми. Самець сірого гусака має орган у формі спіралі, що може досягати значної довжини — але ні, він не більший за самого гусака, як іноді перебільшують. Це природна адаптація, пов'язана з конкуренцією за самку.
А от самка теж не пасе задніх — її репродуктивна система влаштована як справжній лабіринт із тупиками. Це дозволяє їй "вибирати", чий генетичний матеріал прийняти, а чий — ні. Такий еволюційний захист від непроханих залицяльників.
Навесні гуси будують гнізда з пір'я, листя та гілочок. Самка відкладає 4-12 яєць. Малюки, щойно вилупившись, сидять під мамою, поки обсохнуть. А потім — марш до води. Гусенята самостійно шукають їжу вже з кількох днів.
У цей період дорослі птахи стають небезпечними. Якщо ви необачно підійдете ближче — є ризик отримати в стегно гусиним дзьобом, прикрашеним роговими зубчиками (ні, це не справжні зуби, але все одно буде боляче).
У червні та липні в гусей — "голий сезон". Вони скидають старе пір'я та тимчасово втрачають здатність літати. Це вразливий час, коли птахам треба спокій і безпека. А вже у вересні — знову в небо, за сонцем і теплом.
Отже, сірий гусак — це не просто голосистий сторож на сільському подвір'ї. Це складне, емоційне, розумне створіння з багатим соціальним життям, дивовижною біологією й безкомпромісним інстинктом.
