“Ваша матка готова до перенесення ембріона”, – каже мені доктор Діас. Він робить ультразвукове дослідження під час четвертого раунду ЕКЗ.
Я намагалася завагітніти майже дев’ять років, і я радію цій новині – але водночас боюся, що все буде так, як у попередні рази.
Тоді теж здавалося, що все добре, я була в захваті, але пізніше були викидні та розчарування. Коли я про це думаю, мене огортає паніка.
Ми з чоловіком дізналися, що безплідні, у 2016 році в приватній клініці, коли жили в Японії. Мені було 33 роки, Себастьяну – 36.
Лікар сказав, що проблема полягала в моєму гормональному дисбалансі та рухливості сперматозоїдів мого чоловіка. Тепер проблемою також є і мій вік, тому що якість яйцеклітини жінки з часом знижується.
Пара вважається безплідною, якщо вона не змогла завагітніти після року спроб. Згідно з останньою доповіддю Всесвітньої організації охорони здоров’я, майже кожна п’ята людина репродуктивного віку стикається з проблемою безпліддя.
Підпис до фото, Ана Марія та Себастьян дізналися про безпліддя у 2016 році
Коли лікар сказав нам, що ми можемо спробувати ЕКЗ (екстракорпоральне запліднення), ми опинилися у новому для нас світі. Зрештою, нас вчили, як запобігти небажаній вагітності, але ніколи не розповідали, як боротися з безпліддям.
Коли ми подолали шок від усвідомлення того факту, що якщо у нас буде дитина, то вона ніколи не стане результатом ночі пристрасті, ми зрозуміли, що маємо вихід – ЕКЗ.
Так почалися наші американські гірки. З моменту встановлення діагнозу минуло дев’ять років і три невдалі раунди ЕКЗ, два з яких закінчилися викиднями.
Деякий час я соромилася про це говорити і жила зі своїм безпліддям мовчки. Люди зазвичай не говорять про те, як вони завагітніли, але я зрозуміла, що мовчання є частиною проблеми.
Я сподіваюся, що розмова про це допоможе мільйонам інших людей отримати кращий доступ до лікування або просто почуватися зручніше і мати можливість про це говорити.
Підпис до фото, Ані Марії довелося робити собі інʼєкції гормонів у живіт протягом 10 днів
Під час ЕКЗ яйцеклітини видаляють з яєчників жінки та запліднюють спермою в лабораторії. Таку яйцеклітину, яка називається ембріоном, поміщають в утробу жінки з надією, що вона ростиме.
До процедури у приватній клініці в Лондоні, де ми зараз живемо, я вже 10 днів вводила високі дози гормонів, щоб збільшити кількість яйцеклітин в яєчниках.
Мета полягає в тому, щоб створити якомога більше яйцеклітин, які можна запліднити.
Цього разу у нас було 26 ембріонів. Успіх, як сказали мені в клініці.
Але після п’яти днів очікування вижили лише шість із них. Потім генетичне тестування показало, що в мою матку можна перенести лише один здоровий ембріон.
Тож слова доктора Діаса про те, що ми можемо продовжувати, змусили мене розплакатися. Я вічна оптимістка, і цього разу впевнена, що у нас усе вийде.
Він сказав, що перенесення ембріона можна буде зробити через п’ять днів, і що це досить безболісний процес.
Підпис до фото, Ана Марія дивиться на зображення ультразвукового дослідження в день перенесення ембріонів
Коли цей день настав, ми поїхали в клініку, і Себастьєн нервував так само, як і я. Нас попереджали не використовувати парфуми чи будь-які ароматизовані продукти, оскільки вони можуть перешкодити процесу імплантації.
Вони одягають нас обох у хірургічні костюми, і ми обидва дуже схвильовані ідеєю, що цей маленький ембріон може стати дитиною, про яку ми так мріємо. Він не відпускає мою руку протягом усієї процедури, і цей жест викликає у мене величезну ніжність. Незважаючи ні на що, ми тут разом, ми пробуємо знову, і це здається мені даром життя.
Якщо все піде добре, ембріон імплантується, я почну виробляти HGC – гормон вагітності, який має виявити домашній тест на вагітність через 10 днів. Тим часом я мушу продовжувати приймати ліки, для чого в моєму телефоні запрограмовано три щоденні будильники: 08:00 – 2 мг естрадіолу, 10:00 – 400 мг прогестерону (обидва гормони підтримують вагітність) і о 21:00 – ін’єкція клексану, препарату, який використовують для запобігання утворенню тромбів.
Повернувшись додому, я починаю уявляти сценарії моєї майбутньої вагітності: радість мого чоловіка, моїх батьків, родини та друзів. Як я дивитимусь, як росте мій живіт, ділитимуся цією частиною свого життя, своїм простором. Кінець цієї довгої дороги раз і назавжди.
Також я пам’ятаю, що це зі мною не вперше. Тож разом із надією та щастям з’являються й погані спогади. Страх розчарування через чергове невдале лікування або, що ще гірше – ембріон успішно імплантується, але ми втрачаємо дитину пізніше через викидень.
“Ні, – кажу я собі, – цього разу все буде інакше”.
Бойова напарниця
Підпис до фото, У Лаури народилася донька Наталі після восьми років лікування безпліддя
Щодо безпліддя досі існує табу та соціальна стигма, але хоча це звучить дивно, моє безпліддя також принесло мені прекрасні подарунки – наприклад, Лауру. Я називаю її своєю “бойовою напарницею”.
Вона одна з моїх найближчих друзів, і, хоча вона живе в Буенос-Айресі, мені було терапевтично поговорити з кимось, хто точно знає, через що я проходжу, і з ким я можу плакати чи сміятися.
Ми розповідали одна одній про кожне лікування, кожну невдачу та найбільшу радість: у Лаури після восьми років лікування безпліддя щойно народилася донька Наталі.
“Це була важка подорож – здебільшого тому, що ти почуваєшся винуватою за те, що не радієш за інших”, – каже вона мені, розповідаючи про те, що відчуваєш, коли у друзів народжуються діти.
“Ти також думаєш про те, що втрачаєш у житті, але ти застрягла у цьому, не в змозі перегорнути сторінку та жити спокійно”, – каже вона, згадуючи свій важкий шлях до материнства.
Аргентина пропонує одну з найкращих у світі програм лікування безпліддя. Кожен пацієнт може отримати три повністю оплачуваних лікування на рік.
І це справді може змінити ситуацію. ВООЗ каже, що фертильність недостатньо вивчена, а лікування недостатньо фінансується та недоступне для багатьох людей у всьому світі. Вона закликає країни-члени забезпечити доступ до лікування безпліддя для всіх.
Але реальність така, що мільйонам людей доводиться платити великі гроші з власної кишені, навіть попри те, що рівень успішності кожного лікування досі досить низький – близько 22%, згідно з даними Міжнародного комітету з моніторингу допоміжних репродуктивних технологій, некомерційної організації, яка співпрацює з ВООЗ.
Нещодавнє глобальне дослідження проаналізувало вартість ЕКЗ в Іспанії, Норвегії, Британії, Німеччині, Данії, Південній Кореї, Австралії та Новій Зеландії та показало, що загальні витрати на один цикл лікування безпліддя з пересадкою нового ембріона, що завершується народженням дитини, різняться від 4 108 до 12 314 євро.
Я вважаю, що мені дуже пощастило, що я мала можливість зробити не одну спробу, хоча це мало значний вплив на наші фінанси, і нам довелося брати кредити.
Вартість мого першого лікування покривала NHS, служба охорони здоровʼя Британії. Кількість раундів ЕКЗ, які оплачує NHS, залежить від місця проживання та таких факторів, як вік.
У Еквадорі, де я народилася, зараз немає доступу до безкоштовного лікування безпліддя.
Тест на вагітність
Після перенесення ембріона 10-денний відлік до тесту на вагітність йде дуже повільно.
Мій психолог порадив мені вести щоденник про свої відчуття та фізичні симптоми.
День перший:
Я уся у сподіваннях. Я почуваюся дуже добре та оптимістично. Я щаслива та відчуваю, що це – мій час.
День другий:
Чутливість грудей, ймовірно, через гормони. Перепади настрою. Попереду ще сім днів. Чесно кажучи, відчуття такі, ніби це сім років.
День п’ятий:
Це День матері в Еквадорі. Я почуваюся жахливо. Це нагадує мені минулий рік, коли у мене був другий викидень і я не хотіла розповідати про це мамі. Я почуваюся нещасною і плачу цілий день.
День дев’ятий:
Скоро я зможу зробити тест на вагітність, і це змушує мене панікувати. За весь період спроб я отримала стільки негативних результатів, що у мене виникла якась фобія щодо тесту.
День десятий:
Тест на вагітність: сліпучо-білий. Ані тіні другої смужки. Негативний.
Ще один негативний тест. Якщо спробувати описати мої відчуття словами – це схоже на аварію. Ще один. Вся надія зникла, і, здається, це відчуття залишиться назавжди. Я просто хочу кілька днів побути в темній кімнаті з чоловіком і ні з ким не розмовляти.
Кожна невдала спроба – це новий процес горювання з його численними етапами, знову і знову: заперечення, гнів, депресія і, нарешті, прийняття.
Люди, які вас люблять, знову вас рятують.
На цьому шляху я вивчила багато нових слів: фолікули, культивування ембріонів, вітрифікація.
Я пережив стільки емоцій. Я падала і знову піднімалася.
Я не знаю, як довго я буду намагатися. Я знаю, що є інші способи бути матір’ю. Я думала про усиновлення – але це також дуже довгий і непередбачуваний шлях.
Я також змирилася з думкою, що, можливо, ніколи не стану матір’ю.
Не знаю, чим закінчиться моя історія. Але я зрозуміла, що безпліддя – це лише частина мого життя. Воно, безумовно, мене змінило – але не визначає те, ким я є.
