Щастя — це природний стан вашої психіки.
Наша психіка влаштована таким чином, що ми завжди очікуємо потенційні загрози і одночасно прагнемо до того, що приносить нам радість. Це сприяє нашому виживанню і щастю. Однак після того, як ми потрапляємо в реальний світ, де спотворені норми поведінки, уривчасті зв’язки з іншими людьми, травми і ментальні пастки вважаються нормою, наше душевне здоров’я отримує неабиякий удар під дих, а наше щастя починає танути, немов лід на спекотному сонці.
Причина того, що в реальному житті ми куди менш щасливі, ніж того хочеться, дуже складна. Вона має глибоке коріння в нашій культурі, фізіології, вихованні і навіть в нашому оточенні. Однак у всьому цьому є ще один дуже важливий елемент, який, як правило, багато втрачають з виду. Те, наскільки ми щасливі, здебільшого залежить від наших власних звичок, поведінки і вчинків. Для того, щоб відчути себе щасливими, ми перш за все маємо подумки зробити це.
Тобто, виходить, ми з якоїсь причини не хочемо бути щасливими? Але чому? Що ж, на те є кілька серйозних причин…
- Ми вважаємо, що страх захистить нас, а значить, зробить щасливішими, хоча насправді страх лише спотворює наше мислення.
Одним з найбільш поширених способів, з допомогою яких люди ставлять перепони власному щастю, є глибока переконаність у тому, що якщо вони будуть більше побоюватися усілякого потенційного негативу, це допоможе запобігти його втіленню в життя. Абсолютно помилкове переконання. Так, вміння планувати наперед і передбачити небезпеки є корисною навичкою, але якщо ви будете віддаватися вашим страхом більше, ніж це дійсно необхідно, то можете отримати абсолютно протилежний ефект.
Страх, так само як і гнів, за своєю природою є ірраціональною емоцією. Він куди частіше веде до спотвореного мислення, ніж дарує нам ясність. Він змушує перебільшувати дійсно наявні проблеми, роблячи з мухи слона, і навіть змушуючи бачити проблеми там, де їх насправді немає.
Якщо ви дозволяєте страху, як захисному механізму, керувати вашою поведінкою, це мало-помалу розхитує психіку, приводячи до підвищеної підозрілості і недовірливості.
Насправді ніщо не здатне повернути назад ваш розвиток і становлення як особистості. Коли ви робите черговий крок вперед, ви починаєте краще розуміти себе і навколишній світ, а майбутнє стає куди менш страшним. Кожен крок вперед наближає здобуття свободи.
- Ми вважаємо, що якщо дозволимо собі стати «дуже щасливими», то з більшою ймовірністю позбудемося цього щастя. Насправді чим довше ми щасливі, тим легше дається це і надалі.
Ще одним поширеним страхом є переконаність у тому, що якщо ми занадто поринемо у знайдене щастя, ставши занадто безтурботними і «розслабленими», то перестанемо помічати потенційні загрози. І з-за цього одного разу втратимо все, що нам дорого. Іншими словами, якщо ми дозволимо собі стати надто щасливими, це нібито призведе до того, що ми втратимо це щастя.
Насправді щастя — це не те, що ми «отримуємо» з якогось зовнішнього джерела. Скоріше це спосіб життя, який ми практикуємо. Це набуте за довгі роки уміння цінувати належним чином те хороше, що є в нашому житті, і швидко відновлюватися після стресу і помилок.
Вміння бачити хороше — це не те вміння, з яким ми народжуємося, йому можна навчитися. І чим більше ми практикуємо, тим краще стаємо. Чим частіше дозволяємо собі відчути себе щасливими, тим простіше нам буде повернутися до цього стану в майбутньому.
Життя не стає щасливим і хорошим лише тому, що ми потрапляємо в хороші життєві обставини і нам починає у чомусь везти. Воно стає добрим тоді, коли ми розуміємо, як зробити гарним практично будь-який наш день.
- Ми віримо в те, що якщо дозволимо собі бути щасливими, це неодмінно призведе до того, що ми станемо слабше і будемо мати більше поганих звичок. Насправді більша частина поганих звичок — це захисна реакція розуму у відповідь на біль.
Багато людей бояться піддатися щастю і вважають, що неприємності загартовують тіло і дух. Вони роблять це тому, що щиро вірять — якщо вони дозволять собі бути щасливими, вони неодмінно розслабляться, втратять самодисципліну, обзаведуться безліччю поганих звичок, і вже ніколи не виберуться з цього болота.
Але насправді більшість поганих звичок є захисною реакцією нашого розуму на біль і нещастя. Ми не переїдаємо, не витрачаємо всю нашу зарплату на шопінг і не лінуємося на роботі, коли ми щасливі. Наші найгірші звички ніколи не бувають наслідком того, що ми любимо щось настільки сильно, що опиняємося не в силах цьому протистояти. Навпаки, вони долають нас тоді, коли виявляються єдиним способом відчути себе хоч трохи краще.
***
Ми зовсім не втрачаємо щастя, дозволивши собі бути «надто щасливими». Скоріше вміння бути щасливими, як і всяке інше вміння, стає тим краще, чим більше ми практикуємо його. Чим довше буваємо щасливими і чим сильніше це щастя, тим простіше повернути свій розум у цей стан, і тим з більшою легкістю ми зможемо вирішити виникаючі проблеми. Страх зовсім не захищає нас, навпаки, він робить нас більш слабкими і вразливими до ірраціонального мислення, що стає на заваді щастя.
І найважливіше, щастя — це не щось, що негативно позначається на нашому здоров’ї. Ми обзаводимся більше частиною поганих звичок не тоді, коли щасливі, ми використовуємо їх як милиць, коли нещасні.
Щастя — це не кінцева мета, не щось, чого можна досягти раз і назавжди. Це процес, це вміння, над яким доведеться працювати постійно. Ніщо не дасть вам більшої стабільності і благополуччя, ніж власні звички. І ніщо не зробить вас настільки ж продуктивними, ефективними, раціональними, здатними і відповідальними, як щастя… Якщо тільки ви дозволите собі прийняти його, нічого не боячись.
